Інформаційно-перспективна доповідь діяльності
Ради прокурорів України
Частина 3
18 липня 2018 року
Внесення рекомендацій про звільнення прокурорів
з адміністративних посад
Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 71 ЗУ «Про прокуратуру» (далі – Закон), п.п. 1 п. 41 Положення «Про Раду прокурорів України», до повноважень Ради прокурорів, зокрема належить внесення рекомендацій про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом.
Рекомендацій на звільнення з адміністративних посад, Радою прокурорів розглядаються через призму забезпечення дотримання прав прокурорів, які займають адміністративні посади, справедливого та неупередженого вирішення кадрових питань та недопущення випадків необґрунтованого звільнення прокурорів з адмінпосад.
З метою реалізації вищевказаних принципів та забезпечення гарантій прозорості і незалежності функціонування органів прокуратури, об’єктивності та неупередженості при прийнятті рішень з питань надання рекомендацій про звільнення прокурорів з певних адміністративних, рішенням Ради прокурорів від 31.10.2017 № 36 затверджено критерії для звільнення з вказаних посад, які враховуються членами ради при прийнятті рішень з даного питання. Зазначені критерії затвердженні з урахуванням наданих рекомендацій провідних юридичних вузів. Так, Радою прокурорів враховуються наступні критерії:
- відповідності порушень, зазначених ініціатором щодо неналежного виконання прокурором посадових обов’язків, установлених для відповідної посади;
- відповідність виявлених порушень, допущених прокурором, порушенням посадових обов’язків, установлених для відповідної посад;
- системність неналежного виконання посадових обов’язків,
- наявність наслідків від неналежного виконання посадових обов’язків;
- період перебування прокурора на адміністративній посаді;
- заходи вжитті прокурором з метою усунення виявлених порушень та недопущення їх в подальшому, ефективність та дієвість вжитих заходів;
- застосування дисциплінарних стягнень, передбачених ст. 49 ЗУ «Про прокуратуру».
За період діяльності Радою прокурорів України прийнято 41 рішення про внесення рекомендацій на звільнення прокурорів з адміністративних посад, з них 4 рішення про відмову у внесенні такої рекомендації. Питома частина прийнятих рішень – це рішення про звільнення за власною ініціативою осіб, а саме: 10 рішень – у порядку переведення; 22 рішень – за власним бажанням; 9 рішень – в порядку ч. 3 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», тобто через неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади. (про відмову у внесенні рекомендації про звільнення з цієї підстави прийнято 4 рішення).
Виважений підхід при розгляді Радою прокурорів рекомендацій про звільнення прокурорів з адміністративних посад з підстав неналежного виконання посадових обов’язків, підтверджується тим, що на сьогоднішній день за результатами 4 судових оскаржень, судами прийнято 3 рішення, якими у задоволенні адмінпозовів суб’єктам оскарження відмовлено, та 1 позов перебуває на розгляді.
У ході роботи встановлено неоднозначне трактування вимог частини 3 статті 41 Закону, відповідно до якої наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється Радою прокурорів України з дотриманням передбачених статтею 47 цього Закону гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.
Вказана норма Закону не містить жодних винятків щодо певних категорій адміністративних посад, за якими Радою прокурорів можуть реалізуватись відповідні повноваження захисту незалежності прокурора.
Частиною 1 статті 41 Закону визначено певну категорію адміністративних посад (перший заступник і заступник Генерального прокурора, керівники регіональних прокуратур, їх перші заступники і заступники та керівники місцевих прокуратур), звільнення з яких здійснюється виключно на підставі рекомендації Ради прокурорів.
Звільнення прокурорів з решти адміністративних посад, визначених у частині 1 статті 39 Закону, здійснюється уповноваженими керівниками органів прокуратури на підставі відповідних положень статей 9, 11 та 13 Закону.
При цьому, відсутність закріплених у Законі такої форми реалізації рішень щодо інших категорій адміністративних посад, передбачених частину 1 статті 39 Закону, жодним чином автоматично не свідчить про відсутність відповідних повноважень Ради прокурорів приймати рішення стосовно цих прокурорів.
Окрім того, Закон містить норми, які прямо регламентують повноваження Ради прокурорів у вирішенні питань, пов’язаних з оцінкою діяльності та вирішення питання (внесення рекомендацій) про звільнення з адміністративних посад також і щодо прокурорів, які не призначались за рекомендацією Ради прокурорів. До прикладу, звільнення прокурорів з адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, передбачених пунктами 1-3 частини 3 статті 39 Закону.
При цьому, вказана позиція Ради прокурорів ґрунтується на забезпеченості гарантій незалежності прокурорів, недопущення дискримінаційних обмежень гарантій прокурорів, які обіймають інші адміністративні посади в органах прокуратури (керівник та заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури, перший заступник та заступник керівника місцевої прокуратури, керівник та заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури, керівник та заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України)
Так, гарантії передбачені ст. 47 Закону поширюються на всіх прокурорів, які обіймають адміністративні посади в органах прокуратури.
При цьому, слід зазначити, що позиція Ради прокурорів у даному питанні повністю узгоджується з вимогами наказу Генерального прокурора України від 18.12.2017 № 351 «Про затвердження Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури» (надалі – Положення). Вказане Положення визначає основні напрями організації кадрової роботи в органах прокуратури України (крім військових прокуратур).
Пунктом 16 Положення передбачено, що для встановлення підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 41 Закону, та подальшого ініціювання звільнення прокурора з адміністративної посади, визначеної пунктами 4, 5, 9, 10, 12-15 частини 1 статті 39 Закону, уповноважений керівник прокуратури вносить мотивоване подання до Ради прокурорів України з долученням копій документів, які свідчать про неналежне виконання підпорядкованим прокурором посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
Відповідно до пункту 17 Положення Рішення про звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 4, 5, 9, 10, 12-15 частини 1 статті 39 Закону, на підставі пункту 3 частини 1 статті 41 Закону приймається уповноваженим керівником прокуратури за наявності рішення Ради прокурорів України щодо встановлення фактів неналежного виконання прокурором посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
Таким чином, Закон не наділяє будь-яких інших суб’єктів владних повноважень та керівників органів прокуратури, окрім Ради прокурорів, правомочності встановлювати наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 41 Закону, поза межами дисциплінарного провадження, тобто коли існують ознаки невідповідності займаній адміністративній посаді у зв’язку з неефективним виконанням управлінських функцій за відсутності визначеної законом підстави для притягнення такого прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Радою прокурорів спільно зі структурними підрозділами Генеральної прокуратури України опрацьовується законопроект щодо внесення змін до Закону в частині чіткого передбачення у ст. 41 Закону переліку адміністративних посад, за яким Радою прокурорів встановлюються факти неналежного виконання прокурором посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
Рада прокурорів України
